Суд ЄС про затримки з дозволами на проживання в Польщі: зупинення строків не повинно позбавляти судового захисту

12 листопада 2026 року Суд Європейського Союзу ухвалив важливе рішення для людей, які очікують на дозвіл на проживання в Польщі. Справа почалася зі скарги іноземного студента на бездіяльність воєводи. Однак висновки суду мають значення й для інших категорій заявників, охоплених тією самою європейською директивою.

Коли людина місяцями чекає на рішення, важливий не лише строк, записаний у законі. Важливо й те, чи може вона домогтися розгляду своєї ситуації в суді. Саме таку проблему розглянув Суд ЄС — TSUE — у справі C‑254/25 Wojewoda Śląski.

Суд визнав: за відсутності обставин непереборної сили держава не може зупиняти строки, встановлені Директивою 2016/801, так, щоб заявник втрачав дієвий судовий захист від бездіяльності або затягування процедури. Навіть якщо держава посилається на надзвичайну ситуацію, суд повинен мати змогу перевірити обґрунтованість такого посилання. Повний текст рішення, пункти 35 і 47.

Польща пояснювала зупинення строків масовим прибуттям людей, які рятувалися від війни Росії проти України, та зростанням навантаження на установи. Але самого посилання на цю ситуацію недостатньо. Держава повинна довести, що заважало дотримуватися строків, яких заходів було вжито і чому труднощі не вдалося подолати раніше. Винятки допустимі лише протягом часу, необхідного для подолання цих труднощів.

Це важливий результат, але його межі варто розуміти відразу. Директива охоплює насамперед:

студентів;
наукових дослідників;
стажистів, які відповідають умовам директиви;
учасників європейського волонтерства.

Сама справа стосувалася студента, але підсумковий висновок суду не обмежений лише навчанням. Резолютивна частина рішення сформульована через загальну статтю 34 директиви. Тому тлумачення суду має значення й для відповідних заяв інших перелічених груп. Визначальною є правова підстава заяви: сам факт навчання або роботи в університеті ще не означає, що конкретна процедура підпадає під цю директиву. Статті 2 і 34 Директиви 2016/801.

Це рішення — основа для інших подібних справ. Суд роз’яснив загальні правила статті 34, а не встановив виняток для одного заявника. Ми тепер маємо рішення Суду ЄС, тлумачення якого польські суди повинні застосовувати в аналогічних спорах щодо затримок за цією статтею. Інші заявники можуть посилатися на нього вже під час розгляду своїх скарг у Польщі: кожній людині не потрібно знову домагатися рішення Суду ЄС щодо того самого правового питання. Як діють преюдиційні рішення Суду ЄС.

Для звичайного дозволу на тимчасове проживання і роботу, Блакитної карти ЄС, загального возз’єднання сім’ї, постійного проживання та статусу довгострокового резидента ЄС суд не вирішив це питання безпосередньо. Польські суди можуть використовувати аргументи рішення й за інших підстав проживання — наприклад, у зв’язку з роботою. Але оскільки правові підстави відрізняються, наскільки успішно вдасться застосувати ці аргументи, покажуть нові судові рішення.

Рішення C‑254/25 може стати основою аргументації й в інших справах про затримки з дозволами на проживання, які розглядає Суд ЄС. Запит щодо проживання і роботи вже направлено: справа C‑797/25 Wojewoda Dolnośląski стосується зупинення строків розгляду заяви громадянина України під тимчасовим захистом. Запит направив Воєводський адміністративний суд у Вроцлаві; він надійшов до Суду ЄС 8 грудня 2025 року. Офіційне резюме запиту.

Статус тимчасового захисту тут суттєвий: справа порушує питання захисту заявника з урахуванням виключення цієї категорії зі сфери директиви про єдиний дозвіл на проживання і роботу. Тому вона не є точною копією C‑254/25. Можливе використання аргументів одного рішення в іншій справі — наш аналіз, а не вже надана Судом ЄС відповідь у справі C‑797/25.

Історія почалася у квітні 2024 року. Іноземний студент подав заяву на тимчасове проживання, щоб продовжити навчання в Польщі. Не отримавши рішення, у жовтні він подав ponaglenie — передбачене законом звернення щодо затримки. У листопаді звернувся до Воєводського адміністративного суду в Глівіце зі скаргою на бездіяльність — skarga na bezczynność.

Воєвода просив відхилити скаргу, посилаючись на art. 100d закону про допомогу громадянам України. Ця норма зупиняла строки в перелічених у ній справах іноземців і виключала застосування частини засобів захисту від бездіяльності та затягування. Зупинення строків не забороняло установам ухвалювати рішення, але обмежувало можливості людини домагатися відповідальності за затримку.

Польський суд засумнівався в сумісності такого механізму з правом ЄС і направив питання до TSUE. Європейський суд відповів на питання про тлумачення права ЄС; індивідуальні вимоги заявника з урахуванням цієї відповіді має вирішити польський суд. Пункти 8–20 рішення.

Суд не відкинув можливості надзвичайних обставин. Раптова подія справді може тимчасово зробити дотримання строків неможливим. Але форс-мажор — siła wyższa — потрібно обґрунтувати. Держава повинна показати, що обставини були винятковими й непередбачуваними, що їхні наслідки неможливо було усунути попри необхідні зусилля і що винятки діяли лише стільки, скільки було потрібно для подолання труднощів.

Суд окремо розрізняє різкий стрибок кількості заяв і поступове зростання навантаження. Перший може спричинити тимчасово непереборні труднощі. Друге вимагає від держави пристосовувати роботу адміністрації та збільшувати спроможність розглядати справи.

Польському суду також запропоновано перевірити, чи розглядалися менш загальні заходи: вибіркове коригування строків, пріоритетний розгляд окремих справ або поетапне застосування заходу. Надзвичайна ситуація може виправдати тимчасовий виняток, але держава повинна довести, чому він був необхідний і чому тривав так довго. Пункти 31–45 рішення.

Особливо важлива оцінка періоду після 2022 року. TSUE зазначив, що масове прибуття людей з України після 31 грудня 2022 року вже не видається непередбачуваним. Суд також поставив під сумнів, чи свідчило тривале продовження обмежень про необхідні зусилля держави. Водночас він прямо залишив перевірку обставин польському суду. Це сильний аргумент проти багаторічного виправдання затримок, але не безумовний висновок про незаконність кожної затримки після зазначеної дати. Пункт 46 рішення.

Проблема залишається актуальною. В опублікованому консолідованому тексті польського закону art. 100d передбачає зупинення строків до 4 березня 2027 року. TSUE розглядав попередню редакцію того самого механізму — зі строком до 30 вересня 2025 року. Тому значення рішення не обмежується минулим: постає питання, як застосовувати чинні обмеження з урахуванням тлумачення права ЄС, наданого судом. Саме рішення не вилучає art. 100d із польського закону. Art. 100d, Dz.U. 2026 poz. 1293, с. 39PL🌐 Перекласти.

Що це дає людині, яка чекає на рішення? Якщо ви подали заяву для навчання, наукових досліджень, стажування або передбаченого директивою волонтерства і на неї поширюються гарантії статті 34, на рішення C‑254/25 можна посилатися у скарзі на бездіяльність установи — skarga na bezczynność. Це підстава вимагати перевірки причин затримки та заходів держави для подолання труднощів. Самого посилання на «зупинені строки» недостатньо, щоб позбавити заявника судового захисту.

При цьому TSUE не встановив нового загального строку для всіх іноземців. Він витлумачив уже наявні норми: стаття 34(1) директиви передбачає ухвалення рішення за повною заявою якнайшвидше, не пізніше ніж за 90 днів. Стаття 34(3) дозволяє зупинити цей строк до отримання необхідних додаткових відомостей або документів, якщо подані матеріали неповні. Пункти 21–28 рішення.

Для Tu Żyjemy це важлива перемога в захисті прав заявників. Правове питання в Суді ЄС уже вирішено. Тепер польський суд має застосувати це тлумачення до конкретної справи. Наступне важливе питання — як рішення вплине на роботу воєводських установ і розгляд інших скарг на бездіяльність.

Матеріал підготовлено за повним текстом рішення C‑254/25 від 12 листопада 2026 року, ECLI:EU:C:2026:979. Джерела перевірено 12 листопада 2026 року.